Похмурий осінній день. І настрій похмурий, важкі думки. І не погода чи пора року є причиною. Бо не трагедія холодний дощ чи пронизливий вітер. Холодно від реальності, від війни, кінця якій не видно. Трагедія в нових конфліктах між країнами та масових вбивствах. Трагедія в смертях мирних людей, в тому, що навіть діти вважаються ворогами та масово вбиваються. Людство втрачає своє обличчя, милосердя та співчуття замінили ненавистю. І це не відбувається само по собі, цим керують ті, хто ціною мільйонів життів вирішує свої нелюдські плани збагатитися та керувати світом.
Побачила це фото в інтернеті і стало страшно. Яка доля цієї дівчинки, чи є у неї майбутнє і яким воно буде?
І знову згадався фрагмент із художнього фільму "Список Шиндлера" про дівчинку в червоному.
Всемирная усталость
От горя и от слёз.
А что осталось? Малость -
Построить к миру мост.
( из стихотворения Ирины Самариной)
Только не хотят об этом думать те, от чьих решений зависят наши жизни, кто должен заложить первый камень моста под названием МИР.
Немає коментарів:
Дописати коментар