Вчитель ніколи не припиняє навчатися. І це не тільки тому, що змінюються програми та підручники чи змушують умови атестації. Саме життя та спілкування з дітьми вимагають бути сучасним, креативним, обізнаним, бо інакше ти не будеш цікавим навіть собі. А ще хочеться, попри вік, тягнутися якщо не до зірок, то хоча б до максимального рівня своїх можливостей. Тому із бажанням записалася на курси з фахового модуля "Мовно-літературна освітня галузь. 8 клас НУШ ( зарубіжна література у викладанні українською мовою)" та загальнопедагогічного модуля "Штучний інтелект в навчанні". На великий жаль, бажаного результату не було, можливо тому, що багато нащо сподівалася. Довготривалі відключення світла в місті та робота у дві зміни не дали можливості бути присутньою на вебінарах, окрім одного за два тижн. Тому все переглядала в записах та опрацьовувала самостійно, іноді навіть посеред ночі, бо терміни здачі контрольних робіт були жорсткими. Звичайно, це фізично та психологічно було нелегко та викликало неабияке роздратування. Але кому із простих людей в Україні зараз легко? Тому чесно працюємо і вдячні за кожний прожитий день. Саме зараз і знадобилися напрацьовані роками навички самоосвіти та тверде "потрібно зробити!", бо не я одна в таких умовах. Окрім мене ще близько десяти колег гімназії теж проходили курси при ЗОІППО, тож ми підтримували один одного, ділилися враженнями та інформацією.
Хочу наголосити, що запропоновані фахівцями-методистами матеріали для перегляду з обох модулів були для мене корисними та цікавими, навряд чи я самостійно всі їх знайшла б та вивчила. Можу чесно сказати, що свій професійний рівень я підвищила, нові знання та навички отримала, тож вважаю, що сертифікат про курсову перепідготовку отримала чесно.
